Народний одяг українців у дискурсі журналу «Народна творчість та етнологія»
Турейський , І. Народний одяг українців у дискурсі журналу «Народна творчість та етнологія» [Текст] / І. Турейський — , 2025. - № 3 (407). — С. 23–39 : Бібліогр.: с. 33-39 Анотація: У статті здійснено спробу комплексного осмислення розвитку досліджень українського народного одягу на сторінках журналу «Народна творчість та етнологія» впродовж століття його існування.
У радянську добу науковий дискурс був значною мірою обмежений ідеологічними рамками, однак саме тоді сформувалася ґрунтовна джерельна база, було вироблено методологічні підходи, які не втратили своєї актуальності. У цей період активно розвивалися напрями, присвячені дослідженню регіональних комплексів убрання, головних уборів, складових костюма, вишивки, змін одягової культури, що відбивають розширення наукових інтересів та перехід від описових практик до системного аналізу. Цей етап історії досліджень вирізняється важливим доробком низки вчених, зокрема Я. Прилипка, К. Матейко, Т. Ніколаєвої.
Лише з послабленням ідеологічного тиску повернулася увага до символічних та обрядових функцій традиційного одягу. З відновленням української державності вітчизняна етнологія поступово долала інерцію попередніх підходів і розширювала проблематику досліджень. На початку ХХІ ст. акцент змістився на вивчення регіональної та локальної специфіки народного одягу як маркера етнокультурної ідентичності, а також на сучасне функціонування традиційного вбрання в новітніх соціокультурних умовах. У центрі уваги опинилися й питання побутування одягу в міському середовищі, дитячої одягової культури.
Узагальнено показано, що еволюція вивчення українського народного одягу відбувалася у складних суспільно-політичних умовах, а журнал відігравав у цьому процесі ключову роль. Напрацьований корпус досліджень зберіг актуальність і слугує базисом для сучасних етнологічних студій, а видання й досі продовжує культурну місію зі збереження традиційного вбрання як складника національної спадщини та ідентичності
У радянську добу науковий дискурс був значною мірою обмежений ідеологічними рамками, однак саме тоді сформувалася ґрунтовна джерельна база, було вироблено методологічні підходи, які не втратили своєї актуальності. У цей період активно розвивалися напрями, присвячені дослідженню регіональних комплексів убрання, головних уборів, складових костюма, вишивки, змін одягової культури, що відбивають розширення наукових інтересів та перехід від описових практик до системного аналізу. Цей етап історії досліджень вирізняється важливим доробком низки вчених, зокрема Я. Прилипка, К. Матейко, Т. Ніколаєвої.
Лише з послабленням ідеологічного тиску повернулася увага до символічних та обрядових функцій традиційного одягу. З відновленням української державності вітчизняна етнологія поступово долала інерцію попередніх підходів і розширювала проблематику досліджень. На початку ХХІ ст. акцент змістився на вивчення регіональної та локальної специфіки народного одягу як маркера етнокультурної ідентичності, а також на сучасне функціонування традиційного вбрання в новітніх соціокультурних умовах. У центрі уваги опинилися й питання побутування одягу в міському середовищі, дитячої одягової культури.
Узагальнено показано, що еволюція вивчення українського народного одягу відбувалася у складних суспільно-політичних умовах, а журнал відігравав у цьому процесі ключову роль. Напрацьований корпус досліджень зберіг актуальність і слугує базисом для сучасних етнологічних студій, а видання й досі продовжує культурну місію зі збереження традиційного вбрання як складника національної спадщини та ідентичності
