Ключові слова:

Мета роботи. Дослідження присвячене з’ясуванню сучасного стану документознавства в Україні, виявленню основних проблем його розвитку як наукової та навчальної дисципліни, протиріч розбудови спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа», шляхам подолання епістемологічної та організаційної кризи науки про документ. Методологія дослідження полягає в застосуванні історико-генетичного, порівняльного методів, методів формальної логіки, моделювання та узагальнення. Указані методи дозволяють комплексно розкрити зміст кризи документознавства, виявити причинно-наслідкові зв’язки та спрогнозувати можливі шляхи виходу з неї відповідно до потреб суспільства й внутрішнього потенціалу розвитку самої науки. Наукова новизна роботи полягає в наукознавчому осмисленні сучасного стану документознавства в Україні. Компаративний підхід до розвитку традиційного документознавства й документології виявив можливості діалектичного зв’язку між ними, а заодно сприяв культивуванню розуміння окремішності кожного напряму. Зауважено на перспективності, крім управлінського, й інших видів спеціального документознавства, зокрема електронного та аудіовізуального. Успішність документознавчої освіти в Україні залежить від усвідомленої діяльності суб’єктів ринку освітніх послуг та відповідності навчальних пропозицій потребам професії документознавця. Висновки. Осмислення новітньої парадигми науки сприятиме
виходу документознавства з кризи, що означатиме наступний етап його еволюції