Ключові слова:

Мета дослідження – розкрити роль та місце України у Другій світовій війні, з’ясувати внесок українського народу в перемогу Об’єднаних націй над блоком держав Осі, показати об-ставини, за яких республіка стала співзасновницею ООН, окреслити основні стратегії і траєкторії виходу з війни та подолання її наслідків. Методологія дослідження заснована на широкій но-менклатурі міждисциплінарних методів пізнання (зокрема історії, політології, міжнародного пра-ва, воєнної антропології), завдяки яким здійснено реконструкцію подій, пов’язаних з історичною долею народу України в період Другої світової війни. Наукова новизна. На підставі різноманіт-них джерел і напрацювань фахівців обґрунтовано значний внесок українців у перемогу над на-цизмом та фашизмом, що було офіційно визнано провідними членами антигітлерівської коаліції.
Завдяки поглибленим підрахункам установлено нові показники, що ілюструють кількість меш-канців республіки, мобілізованих і призваних на службу до радянських збройних сил упродовж 1939–1945 рр. Висновки.Територія УРСР стала одним із найбільших театрів воєнних дій Другої світової війни. Це визначило масштаби залучення її людських, сировинних, промислових, енер-гетичних ресурсів усіма воюючими сторонами, гуманітарних і матеріальних втрат, збитків, запо-діяних галузям економіки та соціальній сфері, характер окупаційних режимів. Воєнна доба актуа-лізувала різноманітні аспекти українського чинника в подіях Другої світової. Перебіг бойових дій, евакуаційні заходи радянської влади, грабіжницька політика німецьких і румунських окупантів спричинили економічне виснаження республіки та її депопуляцію. Внесок народу України в пере-могу над нацизмом, фашизмом і мілітаризмом, досягнуту у співдії з Об’єднаними націями, було визнано провідними державами світу. Незважаючи на дипломатичну гру із «завищеними став-ками», яку вів Й.Сталін у рамках «великої трійки», участь УРСР як суб’єкта міжнародного пра-ва у заснуванні ООН слід трактувати як леґітимаційний вимір визнання внеску нашого народу в наближення перемоги, а також як акт історичної справедливості. Окреслюючи суспільно-по-літичні, економічні, соціокультурні, гуманітарні наслідки війни для українців, слід наголосити, що на останньому її етапі та в повоєнний період Кремль не відмовився від репресій як інструменту внутрішньої політики й мілітаризації економіки за рахунок соціальної сфери