Ключові слова: фемінітиви

У статті розглядаються вияви андроцентризму в мовах патріархальних і постпа­тріархальних суспільств (до останніх належать і народи сучасної європейської ци­вілізації) — як одного з орієнтирів у системі мовних координат Я — ТУТ — ТЕПЕР (поряд з антропоцентризмом, принципом «господаря», принципом соціально актив­ної особи та ін.), який становить один з провідних принципів організації граматич­ного і словотвірного рівнів мов з вираженою категорією роду, а також достатньо помітне явище в структуруванні лексико-семантичного й фразеолого-паремійного рівнів і в побудові текстів, та його неоднозначне сприйняття в сучасному суспіль­стві. Позначення особи чоловічої статі — досить звичайний вихідний пункт для по­значення як особи жіночої статі (на загальнономінативному рівні, у словотворенні, у граматиці), так і людини взагалі (безвідносно до статі); досить звичайним є також протилежний перехід від позначення людини як такої до вираження ідеї тільки чо­ловічої статі. Мова демонструє також номінативно-оцінну, класифікаційну і функ­ціонально-частотну асиметрію образів чоловіка і жінки — звичайно «на користь» чоловіка