Ключові слова:

Автор статті характеризує особистісно зорієнтоване навчання як окрему стратегію, що склалася в сучасній методиці викладання української літератури. Виділяє її екзистенціально-діалогічний та процесуально-діяльнісний напрями, аналізує напрацювання в межах кожного. У поле зору дослідника потрапляють специфічні можливості, які надає художня література для активізації індивідуального начала дитини. Це насамперед способи самоактуалізації та саморозвитку школярів: вільна інтерпретаційна діяльність, діалог між учнем та літературним текстом, позиція ціннісного осмислення прочитаного. Такі підходи узгоджені з основними шляхами опрацювання літературного матеріалу, які вироблені методичною наукою. Крім того, у статті наголошено: учні мають право коригувати й процесуально-діяльнісний аспект вивчення літератури, а саме: ставити навчальну мету, досягати її відомими для них способами. Тому в освітньому процесі мають широко використовуватися дослідницькі індивідуальні проєкти школярів. Це може відбутися тільки за умови, коли учні усвідомлюють цілі літературної освіти та процесуальні етапи досягнення їх. У такий спосіб відбувається їхній саморозвиток