Ключові слова:

Анотація. Мета статтіполягає в історіографічному аналізі публікацій вітчизняних і зарубіжних
авторів та відтворенні на їх основі історії створення й розвитку Збройних сил України в 1991–
2020 рр.
Методологія. Опрацювання дослідницького матеріалу проводилося на засадах історизму,
об’єктивності, системності та україноцентризму. В основу дослідницького інструментарію покладено
міждисциплінарні підходи. Завдяки проблемно-хронологічному методу аналізу окреслено
суспільно-політичні контексти, в яких формувався науковий наратив у вказаній тематичній ніші.
Герменевтичний підхід дав змогу з’ясувати особливості змістового наповнення та авторських
інтерпретацій емпіричного матеріалу. Функціональний і структурний підходи лягли в основу
характеристики того сеґменту напрацювань дослідників, що стосується інституційно-організаційних
аспектів військового будівництва в Україні. Прийоми історичної хронології та компаративістики
дали змогу простежити етапи становлення й розбудови Збройних сил України, віддзеркалення цих
процесів у науковому дискурсі. Правознавчі методики вможливили опрацювання нормативно-законодавчої
бази та характер відображення її положень у науковій продукції.
Наукова новизна визначається аналізом вітчизняних і зарубіжних видань про історію Збройних сил України як
головної складової забезпечення незалежності держави. Визначено етапи нагромадження й розвитку
історичних знань, з’ясовано визначальні тенденції історієписання у цьому тематичному сеґменті.
Висновки. Українська історична наука збагатилася науково-дослідницькими працями, аналіз яких
відтворює історію створення та розвитку Збройних сил України, їх участі в антитерористичній
операції й операції Об’єднаних сил. Джерельна база, якою послуговуються вітчизняні фахівці,
а також освоєння новітніх методик наукового пізнання забезпечили актуальність напрацювань
авторів, які студіюють цей етап військового будівництва в Україні