У спадщині Григора Тютюнника та персонажах його творів авторка спостерігає ознаки (окремі та у своєрідному поєднанні) іронічності в широкій градації - від легкого поблажливого насміху до сарказму, трагічної іронії, подекуди й трагіфарсу. Ідеться про оповідання «Комета», «Гвинт», «Поминали Маркіяна», «Грамотний», «Сміхота», «Нюра», «Чудасія», «Син приїхав», «Медаль», про повісті «День мій суботній», «Житіє Артема Безвіконного»

Ключові слова: іронія, прозірливість, емпатія, сарказм, трагіфарс, гротеск, тоталітаризм; Григір Тютюник