На підставі цінностей Духовної Архетипної Системи Етнонаціонального В. Азьомова та ідеї Родоцентризму О. Лук'яненка в статті зроблена спроба прочитання життя і творчости Т. Шевченка як Духовного Гетьмана України та визначити на цій основі нові джерела і грані народности, національної неповторности його ліричних, епічних та драматичних творів, їх виняткове значення для сучасних і наступних поколінь українців. Наголос зроблено, насамперед, на таких складових цих цінностей, як а) національні особливости сприймання рідної землі, ставлення до Вітчизни і Віри, б) визнання, дотримання та розвиток народних традицій, звичаїв та обрядів як способу здійснення архетипних законів Предко-Вічности-Майбуття, в) прив'язаність до роду, родини, шанування предків, культ Роду і національних героїв, віра в їх одвічність, г) незаперечність морс.іЬ~.их законів етно- та родоцентричного у їх функціонуванні в системі вселюдської цивілізації, націона.\ьнг розуміння смислу життєдіяльности, д) забезпечення симетричности, зрівноважености у розвитку та взаємодії двох споріднених архетипних світів: індивідуального несвідомого — людини та колективного несвідомого — етнонації, е) визнання, що нехтування архетипно-родоцентричних складниками програмує духовну сферу особистости на руйнування та занепад, наслідком час стає руйнація й занепад нації та держави, .чк; стануть основою методичних пошуків учителя, під час вивчення життя і творчости Т.Шевченкі в школі

Ключові слова: Тарас Шевченко, Рід, первні, національні цінности, духовний світ