У відомій історії кохання Михайла Коцюбинського та Олександри Аплаксіної деяку роль відіграв новий технічний винахід — телефон. Але все ж їхній роман відбувся переважно як епістолярний. Заборонене кохання вимагало остороги й утаємничення. Не маючи змоги зустрічатися, вони залишали пристрасні послання у секретних сховках: дуплі дуба, навмисне залишених парасольках. Триста тридцять п'ять листів, які дбайливо зберегла адресатка, розкривають не лише стосунки двох. Зрештою, інтимні освідчення здебільшого не вражають оригінальністю, бо всі ті «сонечко», «кохана», «найдорожча» вже вживали безліч разів. Листи Коцюбинського до обраниці часто ставали апробацією задуманих творів, фіксацією якихось особливих вражень, а іноді й майже викінченими прецікавими замальовками з життя

Ключові слова: М. Коцюбинський; В. Дейша-Коцюбинська; О. Аплаксіна