Народне міністерство шляхів Української Народної Республіки: склад та завдання (1917–1918 рр.) [Текст] / О. Кудлай
Набір: 11992, Український історичний журнал, 13377Мова: українська.Країна: УКРАЇНА.Вихідні дані: 2021. - № 5 (560), вересень-жовтеньОпис: С. 100-112 : Бібліогр.: с. 112Примітки про зміст: Ключові слова: Народна Республіка, Українська Центральна Рада, Рада Народних Міністрів, міністерство шляхів Найменування теми як предметна рубрика: Історія України Предметна категорія вищого рівня (тимчасове): 94(477) Історія України Ресурси он-лайн: текст, стаття на сайті| Тип одиниці зберігання | Поточна бібліотека | Джерельна бібліотека | Шифр зберігання | Стан | Очікується на дату | Штрих-код |
|---|---|---|---|---|---|---|
Статті з періодики
|
Читальний зал (бібліографія) Систематична картотека (бібліографія) | Бібліотека ІДГУ Систематична картотека (бібліографія) | 94(477)«1917/1921» (Огляд полиці(Відкривається нижче)) | Доступно | ||
Журнали
|
Читальний зал (бібліографія) Газети / журнали (бібліографія) | Читальний зал (бібліографія) Газети / журнали (бібліографія) | 93/94 (Огляд полиці(Відкривається нижче)) | Доступно | PER22020013 |
Поличне розташування: Систематична картотека (бібліографія) Зачинити оглядач полиці (Зачинити оглядач полиці)
Мета дослідження – проаналізувати інституціалізацію міністерства шляхів УНР періоду Центральної Ради в умовах економічної, фінансової та соціально-політичної кризи 1917–1918 рр., спричиненої подіями Першої світової війни й революції. Методологія ґрунтується на принципах історизму, системності, конкретності. Наукова новизна. На основі широкого кола джерел вивчено складання внутрішньої структури відомства – формування департаментів і відділів, призначення керівників підрозділів, набір штату співробітників. Досліджено процес перебирання міністерством на себе функцій центрального органу з керівництва транспортною системою України, підпорядкування низки дорожніх організацій. Подано характеристику відповідних інституцій колишньої Російської імперії, що з проголошенням ІІІ Універсалу підпадали під юрисдикцію української влади. Визначено головні завдання та напрями роботи відомства у сфері залізничного транспорту, шосейних, ґрунтових, водних комунікацій, а також правового забезпечення їх функціонування. Означено діяльність низки спеціальних комісій, створених при міністерстві, із залученням інженерів-фахівців, представників урядових і земських організацій, що займалися розробкою докладного плану шосейного будівництва в Україні, справами демобілізації транспортних структур, створених на час війни, розробкою технічної термінології тощо. У висновках зазначено, що до гетьманського перевороту квітня 1918 р. процес формування внутрішньої структури міністерство завершено не було, штати залишалися недоукомплектованими, відчувався значний брак фахівців. Плани діяльності інституції та розвитку транспортної інфраструктури перебували на стадії опрацювання. До міністерства перейшли обов’язки контролю над усіма видами шляхів УНР, низка технічних служб, фахові навчальні заклади. Проте цілком перебрати на себе функції центральної державної інституції у транспортній галузі відомству не вдалося через низку суб’єктивних та об’єктивних факторів
Ключові слова: Народна Республіка, Українська Центральна Рада, Рада Народних Міністрів, міністерство шляхів