У статті проаналізовано віршові та прозові твори Бориса Гуменюка, присвячені темі війни на Сході України, що розпочалася в 2014 р. Закцентовано увагу на вербалізації філософії війни в авторській інтерпретації конкретно-чуттєвих образів, що виникають у митця як безпосереднього учасника подій. У творах різного жанрового спрямування виділено спільні наскрізні асоціативно-образні лінії: «війна —людина — природа», «життя — смерть». Наголошено на актуалізації мілітарного лексикону в художньому стилі української мови. Виокремлено стилістичні функції національних, загальнокультурних слів-символів, які в структурі метафоричних та епітетних образів розкривають архетипову семантику. Визначено таку індивідуально-авторську особливість мовотворчості Б. Гуменюка, як актуалізація стилістики числівника, числа, цифрового коду

Ключові слова: художня мова, наскрізна асоціативно-образна лінія, метафора, епітет, числівник, слово-символ, архетип, Борис Гуменюк, тема війни, мілітарний лексикон