У статті висвітлено здобутки лексикографів Інституту української мови НАН України за ЗО років діяльності установи. Автори репрезентують зреалізовані проекти словників різних типів і жанрів, зокрема словник синонімів, фразеологічні словники. Особливу увагу зосереджено на досягненнях тлумачної лексикографії, основою для якої став академічний «Словник української мови» вії томах. Автори узагальнюють теоретичні та практичні здобутки в жанрі «зведений словник», що прислужилися у створенні індексу «Українського лексикону кінця XVIII — початку XXI ст.», моделюванні «Словника мови творчої особистості XX — початку XXI ст.». Схарактеризовано новітні засоби розширення джерельної бази та принципи укладання сучасних лексикографічних праць. Окреслено практичні перспективи у створенні словника активного слововживання. Запропоновано огляд монографій, наукових персонознав-чих збірників, науково-практичного щорічника «Лексикографічний бюлетень». Закцентовано увагу на міжвідомчому проекті «Архівна картотека»

Ключові слова: тлумачна лексикографія, джерельна база лексикографії, словник синонімів, фразеологічний словник, зведений словник, авторська лексикографія, неографія, лінгвоперсонологія