Стаття' пропонує аналітичний огляд результатів роботи відділу стилістики та культури мови впродовж 1991—202] років. Увагу зосереджено на публікаціях, у яких розширено об'єкти лінгвостилістичного аналізу, обгрунтовано розбудову терміносистеми української лінгвостилістики. Подано оновлену дефініцію базового терміна «стиль», осучаснено тлумачення понять «культура мови», «норма», «літературний стандарт». Окреслено внесок співробітників відділу в дослідження структурно-рівневої та інтегративної лінгвостилістики. Названо етапні праці, що визначили зв'язок цієї галузі мовознавства з історією функціонування в українській літературній мові різних стилів, засвідчили значення історичної стилістики.
Ідеться про перспективи розвитку української академічної лінгвостилістики в контексті інструментарію сучасної гуманітаристики. Виокремлено інтердисциплінарні аспекти функціонально-стильових та жанрово-стилістичних досліджень: лінгвокультурологія, лінгво-фольклористика, лінгвософія, лінгвоперсонологія, лінгвоконфліктологія, диску реологія, медіа-стилістика, юридична лінгвістика, психолінгвістика, етнолінгвістика, лінгвістична експертиза. Наголошено на важливості розвитку цифрових методів опрацювання текстів української літературної мови, на потребі створення лексикографічних джерел стилістичного термінознавства, на розширенні аспектів стилістичної лексикографії

Ключові слова: лінгвостилістика, стиль, культура мови, норма, інтердисциплінарність, метод дослідження, інтегративна лінгвостилістика, лінгвофольклористика, мовний світ, мовна картина світу письменника, лінгвокультурогема,