Статтю підготовлено за результатами виконання планової теми «Система та структура сучасної української мови у функціонально-стильовому вимірі» групи структурно-математичної лінгвістики відділу лексикології, лексикографії та структурно-математичної лінгвістики Інституту української мови НАН України (керівник теми — доктор філол. наук, проф. Є. А. Карпіловська, провідні виконавці — доктор філол. наук, проф. Є. А. Кар-піловська, доктор філол. наук, проф., чл.-кор. НАН України, п. н. с. Н. Ф. Клименко (до 30.08.2018 р.), доктор філол. наук, с. н. с. Л. П. Кислюк, канд. філол. наук, с. н. с. В. І. Критська (до 01.09.2018 р.) і канд. філол. наук, с. н. с. Ю. В. Романюк, термін виконання теми — 2016—2020 рр.). До обгрунтування висновків залучено також багаторічні напрацювання колективу виконавців теми з вивчення динамічних процесів у лексиконі та граматичному ладі української мови кінця XX — початку XXI ст.
У статті проаналізовано активні тенденції розвитку лексикону та граматичного ладу сучасної української мови — формально-семантичну стратифікацію та функціонально-стильову диференціацію їхніх одиниць. Обгрунтовано роль цих тенденцій у творенні нових ідіомів різної будови, що засвідчують зростання когнітивної та комунікативної потужності мови. Особливої уваги надано функціям словотворення, узуального та оказіонального, у стратифікації вербалізаторів певних понять та їхній функціонально-стильовій диференціації

Ключові слова: стратифікація, диференціація, когнітивна потужність мови, комунікативна потужність мови, мовний ідіом