Проведено аналіз особливостей збереження документів національної пам'яті та ідентичності як частини культурної спадщини країни з фондів бібліотек, архівів і музеїв. Класичні методи збереження документів, як-от реставрація й консервація, з одного боку, потребують значних фінансових витрат, з іншого — не забезпечують широкого доступу користувачів до документальної спадщини. Навіть за найсприятливіших умов і повного обсягу фінансування досягти 100% збереження документів неможливо, оскільки з плином часу папір все одно "старіє".
Зауважено, що нині прогресивним методом збереження документів бібліотек, архівів і музеїв є оцифрування документів, особливо старих примірників, за допомогою безконтактних сканерів.
Наведено рекомендації щодо роботи з різними типами фондів, нагромадженими в бібліотеках, архівах і музеях, оскільки установи мають різні локальні цілі, завдання й рівень автоматизації. їхня взаємодія може продуктивно реалізовуватися та знаходити новий зміст лише на рівні проведення семінарів, конференцій, реалізації наукових, виставкових, видавничих та інформаційно-освітніх проектів.

Ключові слова: документ; фонд; автоматизація; бібліотека; архів; музей; сканер; артефакт; цифровізація; реставрація