Статтю присвячено особливостям мовного російщення українців із середини XVII ст. до 1914 р. Автори розглядають основні етапи реалізації політики російщення в підросійській Україні від часу перших заборон книжок, писаних церковнослов'янською мовою української редакції, указами Петра І і Святійшого Синоду до пригнічення української літературної мови в другій половині XIX ст. На думку авторів, об'єктом ворожої політики з боку царської адміністрації були три мови українців, а саме: церковнослов'янська мова української редакції, простая (руська) мова і нова українська літературна мова. Зваживши на ці три мови й класифікації імперських моделей, автори пропонують новий тип періодизації, чиє застосування доводить, шо у правителів Росії завжди були вагомі підстави для того, щоб ставитися до України жорсткіше, ніж до інших неросійських земель. Усе це дає змогу ствердити, що мовне російщення українців у підросійській Україні було постійним, послідовним і довготривалим.

Ключові слова: українсько-російські міжмовні взаємини, соціолінгвістика, мовне російщення, церковнослов'янська мова української редакції, простая (руська) мова, нова українська літературна мова, імперська цензура