«Руська» канцелярська мова у Великому Князівстві Литовському: формування, державний статус, діалектні впливи [Текст] / Г.П. Півторак
Набір: 12530, Мовознавство , 13939Мова: українська.Країна: УКРАЇНА.Вихідні дані: 2022.- №1 (322), січень-лютийОпис: С. 3-20 : Бібліограф.: с. 17-20Примітки про зміст: Ключові слова: писемні традиції, ділові документи, канцелярська мова, мовні кліше, грамоти, акти, угоди, польські впливи Найменування теми як предметна рубрика: Мовознавство Предметна категорія вищого рівня (тимчасове): 81 Лінгвістика. Мовознавство. МовиТип одиниці зберігання | Поточна бібліотека | Джерельна бібліотека | Шифр зберігання | Стан | Очікується на дату | Штрих-код |
---|---|---|---|---|---|---|
Статті з періодики | Читальний зал (бібліографія) Систематична картотека (бібліографія) | Бібліотека ІДГУ Систематична картотека (бібліографія) | 811.16'28(091) (Огляд полиці(Відкривається нижче)) | Доступно | ||
Журнали | Читальний зал (бібліографія) Газети / журнали (бібліографія) | Читальний зал (бібліографія) Газети / журнали (бібліографія) | 81 (Огляд полиці(Відкривається нижче)) | Доступно | PER22060015 |
У статті на основі комплексного аналізу лінгвістичних, історичних та археологічних джерел автор дійшов висновку, що мовна ситуація у Великому Князівстві Литовському (ВКЛ) зумовлювалася не тільки політичними, а й етногенетичними чинниками. Наголошено на тому, що білоруський етнос сформувався на базі двох незалежних етномовних комплексів — південно-західного (поліського) в межах сучасного північного наріччя української мови та південно-західного діалекту білоруської мови й північно-східного, утвореного літописними полоцькими та смоленськими кривичами, предки яких були західними слов’янами, що емігрували з Південної Прибалтики. Відтак, за твердженням автора, на певному етапі історії ВКЛ у ньому існували не два варіанти спільної для всієї держави писемно-літературної мови, як вважають білоруські дослідники, а фактично дві офіційні мови: давніша кривицька (від початку ХІV ст., коли Полоччина була приєднана до ВКЛ, й до кінця ХVІ ст.) і пізніша «руська», тобто білорусько українська (виникла наприкінці ХІV — у першій третині ХV ст., коли за великого князя Вітовта (1392‒1430) сформувалися великокнязівська та регіональні канцелярії). Досить докладно у статті висвітлено історію та функціонування обох мов. Протягом ХVІ ст. кривицька мова поступово втратила всі свої особливості й перетворилася на провінційний варіант «руської» ділової мови. На її формування істотний вплив справила мова волинських канцелярій, писарі яких могли вільно подорожувати всією територією ВКЛ (часто разом зі своїми магнатами) і мимовільно поширювати в діловій писемності риси своїх говірок. Натомість вплив галицьких та центрально-українських канцелярій на офіційну мову ВКЛ, на думку автора, як і більшості дослідників, був не істотним.
Ключові слова: писемні традиції, ділові документи, канцелярська мова, мовні кліше, грамоти, акти, угоди, польські впливи.
Немає коментарів для цієї одиниці.