Статтю присвячено питанню читання як процесу в структурі писемного мовлення. Метою статті є висвітлення досліджень у галузі психолінгвістики і нейропсихології, що розкривають сутність процесу читання в структурі писемного мовлення.
У статті репрезентовано психофізіологічний механізм читання. Автор підкреслює думку про те, що знання психології цієї навички є необхідним не лише методистам, а й кожному педагогу, який хоче навчати дітей свідомо і раціонально. Підкреслено, що в читанні формування навичок і вмінь відбувається за рахунок активного функціонування і подальшого розвитку всіх пізнавальних процесів та їхнього взаємозв’язку. Також наголошено, що читання є не лише процесом сприймання, усвідомлення і розуміння на цій основі інформації, але й складною психологічною структурою мовленнєвої діяльності. Визначальне значення в статті надається розгляду пізнавальної функції читання. Ця функція передбачає розгляд процесу читання з погляду функціонування психічних пізнавальних процесів та основних механізмів, які лежать в основі зазначеного виду мовленнєвої діяльності. Зроблено акцент на представленні сенсомоторного і семантичного рівнів механізму читання, які перебувають у складній єдності. Детально розглядається процес читання, що починається із зорового сприймання, яке спирається безпосередньо на відчуття. Сприймання писемного мовлення пов’язане з безпосереднім впливом його фізичних якостей на органи почуттів, який відбувається в єдності із впливом на читача змісту письмового повідомлення. Ланкою, яка поєднує чуттєве пізнання зовнішнього світу із психічними процесами вищого порядку, слугують уявлення, які зберігаються в пам’яті у вигляді узагальнених наочних образів, що виникають у свідомості при відсутності безпосередніх подразників. Необхідним компонентом читання є процеси пам’яті, починаючи від безпосереднього відображення і закінчуючи свідомим запам’ятовуванням, а звідси – точним відтворенням. Розглянуто механізм антиципації, що накладається на всі інші механізми, які беруть участь в акті читання (змістовий, зоровий, слуховий, звукомовленнєворуховий), і значною мірою визначають їхню продуктивність. Наявність розвинутої здатності прогнозувати є вкрай важливим для читання, оскільки вона дає змогу синтезувати текст, виражений у конкретній мовній формі, у єдине змістове ціле. Розглянуто розвиток умінь прогнозувати на мовному і змістовому рівнях. Ґрунтовний аналіз джерел з психології, психолінгвістики дає змогу автору стверджувати, що для здійснення процесу читання необхідне активне функціонування таких психічних процесів, як відчуття, сприймання, уява, увага, пам’ять і мислення. Однак, це не вичерпує всіх нагальних потреб, що має відповідним чином знайти своє відображення в подальших наукових розвідках.

Ключові слова: читання, дислексія, діти з особливими освітніми потребами, освітні труднощі.