У статті здійснено порівняльний аналіз євангельських образів у доробку поетів XVIII і XX-XXI ст. Зазначено, що образ Спасителя у віршах митців візуально не конкретизований, однак семантично глибокий. Це виражають символи слова, каменя, зернини (у Г. Сковороди) та іпостасі Христа-Садівника, Лікаря, Керманичана Черемоші (у Віри Вовк). Сукупно вони творять єдину цілісність символічного образу, однак якщо філософові притаманне барокове, біблійно-церковне, то поетесі — модерністське, авторське трактування постаті Месії. Зазначено, що образ Богородиці у Г. Сковороди менш виражений, ніж образ Ісуса, і розкритий лише у трьох віршах, тоді як у Віри Вовк Ліві Марії присвячено три окремі збірки. Установлено, що спільною для поезії цих авторів є іпостась Богородиці-Матері. Окреслено особливості художньої інтерпретації образу. Підсумовано своєрідність авторської рецепції постатей Христа й Богородиці, розкрито їхнє морально-аксіологічне наповнення й біблійне підґрунтя.

Ключові слова: Григорій Сковорода, Віра Вовк, поезія, образ, символ, рецепція, інтерпретація.