У статті описані властивості побудованого на текстових матеріалах Українського національного лінгвістичного корпусу (далі — УНЛК) обсягом близько
20 млн слововживань мікрополя «мови світу». Репрезентативність, збалансованість за жанрами і функційними стилями текстів корпусу, а також можливість використання повнотекстового пошукового інструментарію дозволили отримати максимально достовірні дані про функціонування номінацій мов світу в українській
мові. За допомогою кількісних підрахунків референтів мов світу в УНЛК утворено
ядро, навколоядерна, напівпериферійна і периферійна зони мікрополя «мови світу».
Ядро мікрополя сформоване найчастотнішими у корпусі одиницями, навколоядерна
зона — менш уживаними, периферійна — маловживаними, віддалена периферія —
поодинокими одиницями. Встановлено, що всі складники ядра мікрополя «мови світу» є референтами індоєвропейських мов. Навколоядерну зону формують номінації
на позначення мов індоєвропейської, тюркської, сино-тибетської, афро-азійської,
фіно-угорської та японсько-рюкюської сімей. До периферійної зони увійшли одиниці, які репрезентують мови індоєвропейської, тюркської, фіно-угорської, картвельської, корейської, афро-азійської, нігеро-конголезької та тупі сімей. Кількісні
підрахунки номінацій УНЛК, які увійшли у досліджуване мікрополе «мови світу»,
висвітлили вплив екстралінгвальних факторів на особливості моделювання мовної
інформації, серед яких: генетичні витоки мов світу, близькість культур, ментальності, вірувань, територіальне контактування народів, особливості їхньої міжмовної
взаємодії, економічна й політична вага країн, мешканці яких є носіями тієї чи іншої
мови. Побудоване мікрополе відкриває шляхи для нових спостережень за мовою
крізь призму самої мови та актуалізує її властивості щодо цього на сучасному етапі
функціонування.

Ключові слова: мови світу, українська мова, лексико-семантичне поле, ядерна зона, навколоядерна зона, напівпериферійна зона, периферійна зона, Український національний лінгвістичний корпус