Стаття спирається на базову настанову про те, що державна мова є одним з головних чинників, які забезпечують нормальне існування і функціонування будь- якої країни. Тому особливої актуальності набуває адекватне усвідомлення різних типів загроз, які стоять на заваді повноцінному функціонуванню української мови. Більш як 350-річне співіснування на тій самій території української і російської мов спричинилося до виникнення такого феномену, як українсько-російський «суржик», який потрактовуємо як вид українського просторіччя, що виник у двомовній ситу­ації, де домінантну позицію займала російська мова. Показано, що посилення по­зицій української мови після здобуття нею державного статусу привело до появи протилежної форми — російсько-українського «суржику». Розглянуто також різно­манітні типи мовних регістрів, які, співіснуючи з літературною формою української мови, забезпечують її нормальне функціонування. Як відомо, в результаті тотальної глобалізації українська мова наповнилася великою кількістю англізованих назв на позначення нових для нас реалій. Більшість з них є спеціальними термінами, які сут­тєво поповнили українські термінологічні словники з різних предметних галузей. Наголошено, що механізм утворення цих нових термінів є практично тим самим, що й спосіб формування гібридних форм українсько-російського суржику. Різниця лише в тому, що в першому випадку українізуються не російські, а англійські осно­ви, пряме значення яких для носіїв української мови раніше було невідомим. Разом з тим фіксується стрімке поширення вживання численних англізованих гібридних форм замість їхніх адекватних українських літературних еквівалентів. Це явище, якому в статті приділено окрему увагу, засвідчує недостатню мовну стійкість укра­їнців, яка перешкоджає нормальному функціонуванню української мови.

Ключові слова: мовна інтерференція, українсько-російський «суржик», росій­сько-український «суржик», просторіччя, сленг, мовна глобалізація, мовна стійкість