Глобалізація осучаснює розвинені національні мови, проте водночас прискорює занепад «малих» мов. Кількість останніх загрозливо зменшується, причому дедалі швидшими темпами. З нинішніх 7 тис. мов переважна більшість до кінця ХХІ ст. не доживе. Забезпечене майбуття мають 150–200 мов (2–3 % від загальної кількості). Серед іншого мови занепадають через те, що не виконують усіх тих функцій, що їх мала б виконувати літературна мова. З важливих сфер спілкування їх витісняють комунікативно потужніші мови. Чим менше мова обслуговує суспільно значущих сфер, тим рідше її використовують, тим швидше вона знецінюється й занепадає.

До традиційних параметрів життєздатності мов (кількість носіїв, наявність пи­семності й державного статусу, унормованість, сфери вжитку, економічна потуж­ність) у наш час додався ще один — присутність мови в комп’ютерному середовищі, її цифрова оснащеність. За цим критерієм мови розподілено на три групи: 1) мови, які здійснили цифровий стрибок; 2) мови, які виявили цифровий потенціал; 3) мови, які не здолали цифрового порогу. Звідси очевидні їхні перспективи у ХХІ ст. Най­більші надії на збереження мовного розмаїття пов’язані з поступом технології ма­шинного перекладу. У майбутньому він візьме на себе функції міжнародної мови: уможливить писемну й усну взаємодію всіх з усіма без необхідності знати мову одне одного. Удосконалений машинний переклад — це не тільки зручність для мовців, а й спосіб підтримати багатомовність, шанс уберегти від занепаду численні націо­нальні мови. Можна очікувати, що завдяки машинному перекладу різко послабиться конкуренція мов за сфери вжитку, натомість розпочнеться їхня коеволюція, тобто паралельний, безконфліктний розвиток

Ключові слова: мовне розмаїття, міжмовна конкуренція, життєздатність мов, машинний переклад