У перiод розбудови незалежної України у фокусi постiйної уваги знаходиться питання
освiти осiб з особливими потребами. Протягом багатьох десятилiть у численних науково-
педагогiчних дискусiях перебуває проблема пошуку ефективних стратегiй практичної
реалiзацiї теоретичних та практичних засад рiвного доступу до якiсної освiти дiтей з
особливими потребами.
Мета статтi – у стислий спосiб охарактеризувати ключовi аспекти розвитку освiти осiб з
особливими потребами в Українi за перiод незалежностi. Методи дослiдження – вивчення
та узагальнення науково-педагогiчних джерел, освiтньої нормативно-правової бази.
Висвiтлено питання щодо передумов виникнення спецiальної освiти, розглянуто розвиток
спецiальної освiти за часiв незалежностi України, проаналiзовано досвiд органiзацiї
спецiальної освiти в Українi. Розкрито загальнi тенденцiї та проблеми в системi спецiальної
освiти дiтей та молодi, особливостi освiтньої дiяльностi з дiтьми та молоддю з особливими
потребами в Українi.
Поряд з цим, окреслено коло проблемних питань та шляхiв їх вирiшення щодо психолого-
педагогiчного та корекцiйно-розвивального супроводiв дiтей з особливими потребами, що
потребують нагального вирiшення

Ключові слова: освiта, особи з особливими освiтнiми потребами, iнтернатнi заклади, навчально-реабiлiтацiйнi центри, iнклюзiя