У статті розглядається сучасний стан і перспективи мовної політики й мовного
планування в Україні з погляду їх відповідності європейським мовним ідеологіям,
соціолінгвістичним принципам і практичним підходам. З кінця ХХ ст. дискусія щодо
мовної політики ведеться в Україні з позицій протистояння двох мовних ідеологій:
1) необхідність поширення української мови в ті соціальні сфери, в які її не було допущено або з яких було витіснено століттями імперського панування, і 2) збереження деформованої мовної ситуації, з апелюванням до ліберальних цінностей західного зразка, за якими особиста свобода повинна зазнавати якнайменше обмежень. Під
приводом впровадження в життя принципів Європейської хартії регіональних або
міноритарних мов проросійські політичні сили намагалися законсервувати колоніальну спадщину, зупинити або сповільнити відродження української мови в публічному просторі. Це негативно позначилося на репутації Хартії в Україні.
Соціологічні опитування показують, що прихильники української мови становлять переважну більшість серед тих, хто прагне входження країни в Європейський
Союз і НАТО, тоді як серед противників євроатлантичної інтеграції України переважають російськомовні. З початком повномасштабної збройної агресії Росії проти
України зростає кількість українських громадян, які в повсякденному спілкуванні
перейшли з російської мови на українську. Таким чином вони символічно дистанціюються від ідеології так званого «російського світу» і поповнюють ряди прихильників української одномовності або двомовності з достатнім знанням української
мови. Є ознаки того, що доцільність застосування Хартії в Україні щодо російської
мови та деяких інших мов може бути поставлена під сумнів. Проте зважаючи на те,
що Хартія визнає, що захист регіональних або міноритарних мов не повинен завдавати шкоди державній мові та ставити під загрозу територіальну цілісність країни,
вагомих причин денонсувати Хартію немає.

Ключові слова: соціолінгвістика, мовна політика, мовне планування, мовна ідеологія, мовні права, регіональна мова, міноритарна мова, європейська інтеграція