У статті простежено особливості репрезентації Свого — Іншого — Чужого у західноукраїнській прозі про події Першої світової війни, зокрема у творах Марка Черемшини, Василя Стефаника і Тимотея Бордуляка. Вибірковість авторів і текстів зумовлена завданням докладно розглянути сприйняття саме цивільною людиною жахіть вій ни. Зустріч з Іншим або Чужим — це завжди виклик ідентичності Свого, зумовлений різними світоглядними й культурними традиціями. Західноукраїнські автори не інтенсифікують антагонізми й конфлік-тність, проте відзначають поглиблення опозиційності складників цієї тріади. Докладно висвітлено специфіку змалювання Чужого як такого, що є джерелом постійної небезпеки. Простежено процеси освоєння Іншого, іншування Свого і Чужого та впізнання у Чужому Свого. З’ясовано, що письменники уникають ідеалізації автообразів, оскільки через пониження моральної шкали відбувається процес іншування, що теж становить загрозу Своєму

Ключові слова: Свій, Інший, Чужий, автообраз, західноукраїнська проза, ідентичність, війна.