Ключові слова: ставлення до мов, мовна поведінка, гагаузька мова, албанська мова, українська мова, мова міжнаціонального спілкування

У статті проаналізовано мовні біографії носіїв гагаузької та албанської мов, які мешкають на півдні Одещини, у межиріччі Дністра і Дунаю, а також представлено спостереження над мовною ситуацією цього регіону після 24 лютого 2022 року. Отримані результати зіставлено з попередніми дослідженнями, виконаними наприкінці XX — на початку XXI ст. Засвідчено, що мовна й освітня політика України від початку російської агресії 2014 року, особливо активна фаза російської агресії, спричинили мовний зсув, пов 'язаний зі зміною ставлення до української мови як державної, а саме, — мови міжнаціонального спілкування. З 'ясовано, що російська мова як мова агресора втрачає свої позитивнооцінні характеристики в полілінгвальному південнобессарабському регіоні і її вже сприймають негативно й з естетичних позицій, і за параметром престижу. Установлено, що представники національних меншин потребують глибоких знань державної мови для безперешкодного використання її як засобу міжетнічної комунікації.