У статті з опертям на прозові твори Валерія Шевчука з 'ясовано, що лексема зрештою як дискурсивне слово формує цілісність оповідної історії, поєднуючи осмислення фрагментів раніше представленої (ретроспективної) та поточної інформацій. Як елемент наративної ретроспекції ця лексема має зв 'язки з різними типами наративних контекстів: початкового в Абстракті й Орієнтації, залежних від авторського задуму; поточного в Оцінці й Ускладненні, залежних від семантики речень; підсумкового в Розв'язанні й Коді, що часто стосується загального авторського оповідного задуму, усієї поданої наративної інформації, тобто може формувати практично всі структурні елементи наративу. Семантичне наповнення лексеми зрештою значною мірою зумовлене контекстом, який синтезує когнітивні ознаки підсумку, навіть вичерпаности представленої в наративній історії інформації, сумнівів у ній, допустовости нового осмислення і прийняття чи неприйняття цього осмислення. У досліджених контекстах реалізації це дискурсивне слово виформовує специфічну мовленнєву синонімію, іноді антонімію з низкою дискурсивних слів і дискурсивних зворотів, частовживаними серед яких є відтак, втім (утім), нарешті, однак, отож, проте, хоч (2) (хоча). Констатовано, що лексема зрештою є носієм комунікативних смислів 'когнітивного переходу' у формуванні змістового складника наративу, засобом когезії та когерентности різних контекстів втілення оповіді.

Ключові слова: наратив, дискурсивне слово, дискурсивний зворот, контекст, комунікативний смисл, контекстна, ситуативна синонімія, антонімія