Особливості формування ранніх моделей прив’язаності у дітей з травматичним досвідом [Текст] / М. Швед
Набір: 13579, Психологія і суспільство, 15142Мова: українська.Країна: УКРАЇНА.Вихідні дані: 2023. - № 2 (88)Опис: С. 194-203 : Бібліогр.: с.201-202Примітки про зміст: Ключові слова: дитинство як психологічна категорія, ранні моделі прив’язаності, різновиди психічних травм, несприятливий дитячий досвід (ACEs), менталізація, нейросеквенційний підхід в освіті, нейропослідовна модель терапії. Найменування теми як предметна рубрика: Психологія. Дитяча психологія Предметна категорія вищого рівня (тимчасове): 159.9 Психологія Ресурси он-лайн: Текст, стаття на сайті| Тип одиниці зберігання | Поточна бібліотека | Джерельна бібліотека | Шифр зберігання | Стан | Очікується на дату | Штрих-код |
|---|---|---|---|---|---|---|
Статті з періодики
|
Читальний зал (бібліографія) Систематична картотека (бібліографія) | Бібліотека ІДГУ Систематична картотека (бібліографія) | 159.922.7 (Огляд полиці(Відкривається нижче)) | Доступно | ||
Журнали
|
Читальний зал (бібліографія) Газети / журнали (бібліографія) | Читальний зал (бібліографія) Газети / журнали (бібліографія) | Доступно | PER24030002 |
Поличне розташування: Систематична картотека (бібліографія) Зачинити оглядач полиці (Зачинити оглядач полиці)
| 159.922.7 Як говорити з батьками дітей, щоб вас чули | 159.922.7 Понятійний апарат навчального курсу | 159.922.7 Малюнок з предметами діє чи маніпулює? | 159.922.7 Особливості формування ранніх моделей прив’язаності у дітей з травматичним досвідом | 159.922.7:159.944.4 Допомогти пережити стрес | 159.922.7:398.91 Психологічний розвиток дитини : Прислів'я та приказки в роботі педагога | 159.922.7:78 Не бачу, не чую, мовчу. Як знайти ключик до дітей відповідно до їхнього психотипу |
Стаття оприявнює результати метааналізу відповідних
досліджень, опублікованих в англомовній літературі між
2010 та 2022 роками, з фокусом на визначенні травматичного досвіду, різновидів психічних травм, ранніх моделей
прив’язаності і на висвітленні концепції менталізації. При
цьому для розв’язання поставлених завдань використані
пошукові сервіси PsycInfo, PubMed, APA Web-of-Science
та Research Gate. Зокрема, встановлено вплив травматичних подій дитинства на утворення первинних моделей
прив’язаності, які є внутрішніми репрезентаціями або
уявленнями, котрі формуються у цей час і визначають
спосіб сприйняття дитиною близьких осіб та їхніх взаємин.
Аргументовані перспективність моделі нейросеквенційного підходу в освіті (The Neurosequential Model in
Education) та ефективність нейропослідовної моделі
терапії (NMT) у роботі з дітьми, які пережили травматичний досвід. Доведено, що останній впливає на сім
основних сфер психіки: сенсорний розвиток, дисоціацію
(зміну станів свідомости), прив’язаність, регуляцію афекту,
поведінкову регуляцію, когнітивну сферу, самосвідомість
та розвиток ідентичности. З’ясовано, що кожен тип
травматичного досвіду має свої умови, характеристики,
механізми та наслідки для формування ранніх моделей
прив’язаності у дітей і на їх психосоціальне функціонування загалом. Тому розуміння всього спектру змін,
охоплюючи нейробіологічні аспекти, є винятково важливим у роботі з такими дітьми, котрі потребують спеціалізованої підтримки. Крім того, підтверджено, що якість
дитячо-батьківської взаємодії залежить від здатності
батьків до менталізації та від сформованості в них навичок
сприйняття внутрішнього світу дитини, а це, своєю чергою,
діє на формування ранніх моделей дитячої прив’язаності,
що узалежнені від наявності чи відсутності травматичного
досвіду у її житті. Сформульовані узагальнення проливають світло на розуміння патогенезу розладів, пов’язаних із травмою стосунків, і можуть знайти практичне застосування у розробці та впровадженні професійних
рекомендацій або програм психосоціальної підтримки
дітей, травмованих ковітальними подіями. При цьому
вактуальнюється проведення окремих емпіричних
досліджень задля більш детального вивчення окресленої
проблемної теми
Ключові слова: дитинство як психологічна категорія,
ранні моделі прив’язаності, різновиди психічних травм,
несприятливий дитячий досвід (ACEs), менталізація,
нейросеквенційний підхід в освіті, нейропослідовна модель
терапії.
