Створення близької до ідеальної малої команди, здатної вирішувати завдання, непосильні для звичайної групи фахівців, є тривалим і копітким процесом. Причому вміння працювати в команді постає найціннішою властивістю особистості. В контексті висвітлення психософійних закономірностей формування високоефективної малої команди запропонована авторська концепція, що презентує її як еталонну модель обдарованих і талановитих особистостей, злагоджену діяльну одиницю, особливий осередок лідерства, гнучкості та психологічної сумісності. Водночас, розкриваючи продуктивність роботи малої командну символічному діапазоні двох образів «простота - складність», вказується, що згідно з першим ефективність успіху закорінена в умінні працювати лише з маленькими командами розумних людей. Як тільки кількість осіб у команді зростає, то й автоматично зростає індекс її складності. Психософійна характеристика команди з двох людей дала змогу висновувати, що вона є дієвішою, конструк-тивнішою і вмотивованішою, порівнюючи із великою командою. Доведено, що запорукою успішності команди з двох осіб постає цілісне переважання в ній п'яти компонентів: психологічної безпеки, надійності, структури й чіткості, усвідомленості, впливовості. Крім того аргументовано, що мала команда становить однорідну бойову одиницю, оскільки породжує розвиткове функціонування нового емерджентного розуму, потреба в якому істотно зростає за умов високої небезпеки, постійних змін й у буденних ситуаціях невизначеності. Підкреслено, що злагоджена робота малої команди в обставинах небезпеки вимагає швидкої адаптивності, постійного переоцінювання обстановки, обговорення й узгодження вчинкових дій. У такій команді її члени, щохвилинно надсилаючи сигнали один одному й декодуючи відповіді, розуміють кожен крок і намір свого партнера, оскільки це запорука їхнього життя і перемоги.

Ключові слова: особистість, мала команда, командна інтеракція, амбітність, чесноти малої команди, ефективність, сенс, рішення, успіх