Україна-НАТО: проблеми і перспективи партнерства [Текст] / Т.В. Мелещенко
Набір: 13751, Проблеми всесвітньої історії, 15308Мова: українська.Країна: УКРАЇНА.Вихідні дані: 2023. - № 4 (24)Опис: С. 113-127 : Бібліогр.: с. 123-127Примітки про зміст: Ключові слова: Україна, НАТО, безпека, оборона, політика, стратегічне партнерство, євроатлантична інтеграція Найменування теми як предметна рубрика: Політика. Зовнішня політика України Предметна категорія вищого рівня (тимчасове): 327 Міжнародні зв’язки. Світова політика. Міжнародні справи. Зовнішня політика Ресурси он-лайн: Текст, стаття на сайті| Тип одиниці зберігання | Поточна бібліотека | Джерельна бібліотека | Шифр зберігання | Стан | Очікується на дату | Штрих-код |
|---|---|---|---|---|---|---|
Статті з періодики
|
Читальний зал (бібліографія) Систематична картотека (бібліографія) | Бібліотека ІДГУ Систематична картотека (бібліографія) | 94:327:(477:(100-62)Нато) (Огляд полиці(Відкривається нижче)) | Доступно | ||
Журнали
|
Читальний зал (бібліографія) Газети / журнали (бібліографія) | Читальний зал (бібліографія) Газети / журнали (бібліографія) | Доступно | PER24080005 |
Стаття містить огляд еволюції відносин Україна-НАТО від початку незалежності нашої
держави до сьогодення. Авторка зробила спробу визначити та охарактеризувати основні
періоди формування відносин Україна-НАТО, означити ключові проблеми розвитку
партнерства. Констатується, що на початку незалежності, Україна обрала нейтральний та
позаблоковий статус, а далі задекларувала багатовекторність як основу зовнішньої безпекової
політики, що була історично обумовленою необхідністю у перехідний період. Водночас Україна
залишалася в полі інтересів Росії, яка прагнула відновити свої позиції на пострадянському
просторі, а тому не мала можливості повноцінно інтегруватися до євроатлантичних
структур.
Через складне геополітичне становище Україна була змушена маневрувати між Сходом і
Заходом щоб утвердитися в міжнародному полі та зайняти своє місце в європейській
архітектурі безпеки. В 1990-і рр. відносини Україна-НАТО розвивалися досить жваво, але не
достатньо для того, щоб Україна стала членом НАТО. Однак, Україна спромоглася здобути
статус особливого партнера, що у подальшому сприяло поглибленню двосторонніх відносин.
У 2000-х рр. спочатку відбулася активізація відносин Україна-НАТО, а з приходом до влади
В. Януковича Євроатлантичну інтеграцію України було призупинено. Ситуація змінилася після
Революції Гідності, коли до влади прийшли демократичні проєвропейські сили. Подальша
політика спрямована на поглиблення відносин України з Альянсом. Україна остаточно
визначилася зі своїм курсом, однак для успішної інтеграції потрібно виконати необхідні умови.
Також зі свого боку НАТО має проводити більш цілеспрямовану політику не зважаючи на
Росію, яка не є такою сильною, як створила про себе образ шляхом пропаганди. Україна
отримує беззаперечну підтримку Альянсу, але, на жаль, цього не достатньо для припинення
війни та відновлення територіальної цілісності. Вступ України до НАТО гарантував би з
одного боку безпеку України, а з іншого укріпив цінності Альянсу. Тому НАТО потрібно більше
рішучості у приєднанні України до Альянсу
Ключові слова: Україна, НАТО, безпека, оборона, політика, стратегічне партнерство,
євроатлантична інтеграція