У статті в культурологічному аспекті висвітлено діяльність таких київських золотарів, як Іван Равич, Василь Мощенко, Матвій Нарунович та Федір Левицький. У процесі роботи виділено елементи української культури, що їх можна простежити на ювелірних виробах церковного вжитку XVII–XVIII ст. Авторка визначила стиль, у якому працювали київські майстри окресленого періоду. Варто зауважити, що дослідження культурологічного аспекту без мистецького неможливе, оскільки мистецтво є частиною культури, тож у розвідці застосовано огляд ювелірних виробів церковного вжитку і з митецького погляду, однак з виокремленням ознак української культури.

У студіях також детально розглянуто шати до ікони Дегтярівської Божої Матері; шати 1738 року, виконані Василем Мощенком; потир та піддони для свічників Матвія Наруновича. Запропоновано надалі ретельно дослідити творчість Івана Равича, Матвія Наруновича та Федора Левицького.

У студіях визначено найголовніші ознаки української культури XVII–XVIII ст., які проявлялися в ювелірній справі, та названо технічні прийоми, що їх використовували українські золотарі на той час.

Метою створення статті було не лише висвітлення української культури крізь призму дорогоцінного церковного начиння, а й виокремлення її елементів саме на ювелірних виробах церковного вжитку задля демонстрації того, що церковне золотарство є явищем української культури. Однак потрібно пам’ятати, що тематика потребує подальшого детального дослідження. У роботі через відсутність повноцінної джерельної бази дослідження названо лише незначну частину ознак української культури. Подальше розкриття тематики авторка залишає майбутнім науковцям.

Розвідка буде корисною для дослідників, аспірантів, а також для тих, хто просто цікавиться ювелірною справою України. Інформація, наведена в статті, може бути використана для майбутніх досліджень ювелірних виробів церковного вжитку та ювелірної справи загалом.

Ключові слова: культурологія, ювелірна справа, українська культура, золотарі, бароко.