Ключові слова: війна, психологічна стійкість, стресори, психологічні ресурси, диспозиційний оптимізм, самоефективність, емоційна стійкість

Численні соціологічні дослідження фіксують від початку повномасштабного вторгнення в цілому стабільний психоемоційний стан населення попри постійний неґативний тиск екзистенційних загроз. Однак дотепер відсутні репрезентативні кількісні дослідження, які б дали змогу визначити, які психологічні ресурси забезпечують стабільність психологічного стану населення в умовах тривалого перебування під неґативним впливом стресорів воєнної доби. Пошуку відповіді на це питання присвячена ця стаття.

Аналіз теоретичного доробку, присвяченого дослідженню психологічних ресурсів протидії стресорам, засвідчив різноманітність можливих рішень щодо залучення до аналізу тих або інших ресурсів. Було прийнято рішення орієнтуватися на ті ресурси, роль яких вважають ключовою незалежно від того, на яких теоретичних позиціях стоять дослідники. Відповідно ми зосередилися на визначенні ролі оптимізму, який операціоналізується як позитивні очікування щодо майбутнього; самоефективності, під якою в широкому сенсі розуміють здатність контролювати ситуацію; та емоційній стійкості, під якою розуміють здатність контролювати емоційні реакції на несприятливу ситуацію. Для оцінки ролі психологічних ресурсів у протидії стресорам в дослідженні було створено спеціальний інструментарій: шкалу для оцінювання комплексу психологічних ресурсів — “Complex Psychological Resources — 8”. Для розгляду зв’язків між шкалою CPR-8 і шкалою дистресу розширеною (SCL-28) було використано множинний лінійний реґресійний аналіз. Множинні реґресійні моделі для оцінювання ролі складових шкали CPR-8 як предикторів були побудовані для кожного зі стресових станів. Для того, щоб визначити роль оптимізму, самоефективності та емоційної стійкості у протидії стресорам, було застосовано процедуру порівняння. Визначення респондентами стресорів, які справляють на них неґативний вплив, та ресурсів, які їм допомагають протистояти такому впливу, порівнювалось у групах з різним рівнем вираженості кожного з досліджуваних індивідуально-психологічних ресурсів. Було підтверджено: 1 — роль оптимізму та самоефективності як ключових психологічних ресурсів, що допомагають зберігати стабільність психологічного стану населення в умовах тривалого тиску стресорів воєнної доби; 2 — зв’язок психологічної стійкості з високою діяльнісною активністю та інтенсивним залученням у соціальні зв’язки; 3 — провідну роль самоефективності у зменшенні актуальності неґативного впливу стресорів у групах ризику (жінки та молодь); 4 — важливість емоційної стійкості як предиктора стресорів, пов’язаних із панікою, конфліктами та переживанням через почуте й побачене в медіа.