Ключові слова: воєнна антропологія, антропологічна агресія, антропологічний захист, етнографічні методи дослідження, армія

Стаття присвячена теоретичним і прикладним аспектам воєнної антропології та її становленню як окремої нау­кової дисципліни наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. У західноєвропейських та американських антропологічних дослідженнях науковці часто нарікають, що мало приділено уваги саме військовій тематиці. Основною причиною ігнорування мілітарних проблем академічною наукою в країнах західної демократії є побоювання дослідників, що їх запідозрять у співпраці з державними органами безпеки, оскільки це подекуди суперечить етичним нормам, до прикладу, кодексу Американської асоціації антропологів (далі – ААА). Проте після подій 2001 року (терористичний акт у м. Нью-Йорку) питання про співпрацю антропологів та державних органів влади набуло актуальності. Ці події чітко продемонстрували, що існуючий етичний кодекс ААА є недостатнім у ситуації, коли антропологія досить важлива для національної безпеки держави, а значна спільнота «практикуючих антропологів» може зіткнутися з дилемами щодо порушення етичних принципів. Наприкінці 2000-х років у ході постійних наукових дискусій про роль антропо­логічних методів у сучасних війнах та особливості співпраці антропологів з військовослужбовцями відбувається становлення воєнної антропології як окремої дисципліни.

Мілітаризм нині є невід’ємною частиною глобального суспільства, особливо він притаманний сучасній Україні, яка протягом останніх десяти років змушена боронити свою територію від агресії з боку російської федерації. Мілітарна культура властива як постійно діючим арміям і воєнізованим формуванням, так і всьому українському соціуму, адже на сьогодні ключовим завданням для держави є військова ефективність. Так чи інакше українці постійно змушені думати про війну, навіть тоді, коли перебувають у відносній безпеці (зокрема за кордоном). Тому ґрунтовне дослідження мілітарних культурно-історичних традицій українців та сучасного їх побутування є одним із пріоритетних напрямів для сучасної етнологічної науки. Аналіз різних підходів до вивчення мілітарної культури, теоретичних та прикладних аспектів, що розробляються у світовій гуманітаристиці, є критично необхідним для сучасних етнологічних досліджень.