Ключові слова: щоденники Довженка, затоплені села, знищення спадщини

У статті за матеріалами щоденникових записів Олександра Довженка досліджено реалії будівництва Каховської ГЕС (1950–1956), що стала черговим етапом сталінського плану «приборкання природи». Унаслідок бездумних, ідеологічно зумовлених рішень було завдано непоправної шкоди екології України, її демографічно-поселенській структурі, культурній та історичній спадщині. У 2023 році дамбу водосховища підірвали російські окупаційні війська, що спричинило глобальну екологічну катастрофу. У зв’язку із цим зріс інтерес до історії будівництва, правдивих свідчень про той час. О. Довженко п’ять років працював тут над створенням фільму про рукотворне море. Спілкування з будівельниками, людьми, що змушені були переселятися, назавжди втрачаючи свою малу батьківщину, дали змогу йому створити власну хроніку подій у їх художньому осмисленні. Комуністичний пафос щоденників, зумовлений захопленням митця ідеєю зрошення посушливих степів і певною мірою самоцензурою людини, змушеної виживати в умовах ідеологічно-силового тиску, згодом змінюється сумнівами в доцільності того, що відбувається. З’являється запис про почуття чогось страшного й неминучого, що має статися. Письменник стає свідком катастрофи; на його очах розгортаються есхатологічні сюжети загибелі унікального українського світу. У розвідці аналізуються три основні теми, до яких прикута авторська увага: природа, історія, люди. Втрата вікових природних ландшафтів (Великого лугу), затоплення тисячі історичних пам’яток (скіфських поховань, місць козацьких січей), знищення народної архітектури, сакральних будівель, господарських угідь, зламані людські долі спонукають О. Довженка до пошуку варіантів запобігання лиху. Написані ним доповідні записки до Ради Міністрів, Академії архітектури дали змогу внести національний колорит у міський простір Нової Каховки, позначити ворота шлюзів Каховської ГЕС козацькими символами – кораблями-чайками. Розгортання будівництва і спричинені ним наслідки приводять митця до думки про недоцільність подальшого будівництва штучних водойм на Дніпрі. Озвучене міркування він безуспішно намагався донести причетним до цього фахівцям. Подальший досвід підтвердив правдивість його висновків. Після підриву Каховської ГЕС 2023 року було знову затоплено близько 80 сіл. Після того як вода зійшла, усупереч песимістичним прогнозам екологів, на цій території за рік виріс вербовий ліс, археологічні пам’ятки знову опинилися на суходолі. З’явилися перші несміливі припущення про можливість повернення Великого Лугу. Видається, що слідом за Довженком, який вірив у нескореність українства, силу народного духу, можемо вважати це глибоко символічним явищем, яке дарує надію на те, що все лихо неминуче буде переможене.