Ключові слова: російсько-українська війна, прифронтове прикордоння, міждержавне сусідство, сусідські взаємовідносини, співжиття, поляризація

У статті запропоновано актуальні для сучасної етнології теоретичні й прикладні ракурси дослідження сусідства як соціокультурного, суспільно-політичного та географічного явища. Розглянуті аспекти продиктовані реаліями російсько-української війни, що радикально змінила парадигму співжиття спільнот на суміжних територіях, призвела до переоцінки взаємин і сформувала нове сприйняття тих, хто перебуває по інший бік кордону.

З урахуванням емпіричних, статистичних, численних аудіовізуальних джерел та рефлексії власного досвіду проживання в досліджуваному просторі подано авторську концепцію осмислення процесу руйнування сусідських зв’язків і відносин унаслідок агресії. Основні зусилля спрямовані на те, щоб на тлі війни продемонструвати мінливий характер стосунків у просторі пограниччя. Зосередившись власне на північно-східному ареалі, удалося з’ясувати, що тамтешнє населення позбулося закоріненої етнічної компліментарності й толерантності до сусідів-росіян головно після того, як на собі відчуло їхню ворожість. Переломним моментом стало повномасштабне вторгнення, незважаючи на багаторічне збройне протистояння на Сході України. Лише особисті втрати й переживання, викликані подіями, що перетворювали мирний простір співжиття на зону протистояння, поляризували спільноти.

У статті окреслено природну для середовища пограниччя соціальну близькість і водночас нав’язану фейкову спорідненість, які породили оманливе відчуття безпечного сусідства. Значну увагу приділено розгляду воєнних наративів, що відображають тенденції розмежування на «своїх» та «чужих», містять виразні вербальні формули, через які транслюється опозиційність і виражаються негативні емоції як відповідь на агресію.

Репрезентована модель аналізу започатковує розгляд питань, що є надзвичайно гострими в контексті вивчення антропології конфліктів.