Ключові слова: українська література, реалізм, інтертекстуальність, свята Параскева, апокриф, житіє, ікона

У статті простежено рецепцію апокрифічних кодів та покутницьких мотивів у «Кайдашевій сім’ї» Івана Нечуя-Левицького. Висловлено гіпотезу, що «Слово про дванадцять п’ятниць», «Сон Богородиці» та «Епістолія про неділю» є важливими претекстами повісті. Порівняно дві редакції твору — 1879-го та 1887-го і схарактеризовано семантичне навантаження образу святої Параскеви П’ятниці в обох із них у контексті української народної іконографії, легендаріуму та геортології. Також розглянуто тези наукової праці І. Нечуя-Левицького «Світогляд українського народу. Ескіз української міфології». Доведено, що письменник був знайомий із неканонічними християнськими легендами про святу П’ятницю, «Сном Богородиці» та «листами небесними»