Ключові слова: особистість, суб’єкт, креативність, учинок, освітня діяльність, професійна діяльність, студент, інтелект, мотивація, емоції, воля, регулятивні чинники, метакреативність

Метою дослідження є теоретичний аналіз концептуального апарату внутрішньої регуляції креативності суб’єкта освітньої діяльності у сучасних соціально-економічних та культурно-історичних умовах. Модернізація змісту та методів вищої освіти спрямована на формування таких рис-якостей особи здобувача, як активність, самостійність, ініціативність, відповідальність та креативність, які в подальшому повинні уможливити успішне професійне практикування. Аргументовано, що креативність є сутнісною характеристикою суб’єкта, вмотивованою здатністю до інноваційної діяльності, що спричиняється низкою нелінійних, багаторівневих, синергійних, архетипно джерельних особистісних характеристик творчої людини. Креативність носія освітньої діяльності зумовлена сукупністю чинників, зокрема мотиваційно-особистісними, когнітивно-операційними, зовнішніми, головно психолого-педагогічними, хоча роль регулятивних чинників у її становленні залишається маловивченою в сучасній психології. Воднораз пропонована теоретична модель досліджуваного явища доказово демонструє позитивну роль креативності в академічній успішності як фактора досягнення життєвого успіху і як інтеграції плетива особистісних характеристик, котрі є певними важелями її розвитку. Зокрема, доведено, що до систеки чинників внутрішньої регуляції розвитку креативності суб’єкта освітньо-професійної діяльності належать мотивація, вольові риси-якості та стильові властивості саморегуляції поведінки і вчинення, емоційно-реіупятивні механізми, а також метакогнітивні здатності, передовсім метакреативність, котра виявляється в новаторській обізнаності як поінформованості у якостях, процесах та засобах розвитку творчого потенціалу та креативній рефлексії особистості майбутнього професіонала.