Ключові слова: інтелектуальна економіка; стратегічний менеджмент; інновації; людський капітал; цифровізація; економічний розвиток; інноваційна цивілізація, конкурентоспроможність; Україна

У статті досліджено інтелектуальні чинники економічного розвитку в умовах глобалізації та їхню роль у формуванні стратегій національного економічного прориву. Обґрунтовано, що знання, інновації, людський капітал і цифрові технології визначають траєкторії конкурентоспроможності держав та ефективність державної економічної політики. Визначено і досліджено зв’язок між технологічним розвитком і потенціалом економічного зростання, беручи до уваги результати розвинутих країн. Застосовано порівняльний аналіз, системний підхід, структурно-логічне узагальнення; використано офіційні статистичні матеріали міжнародних організацій (OECD, World Bank, WIPO) та сучасні наукові праці з економіки знань і стратегічного менеджменту. На основі порівняння СІЛА, ЄС, Китаю та Республіки Корея ідентифіковано спільні архітектоніки «інтелектуально орієнтованих» моделей: інституційна підтримка освіти, науки та інновацій; довгострокові програми; взаємодія держави, бізнесу, університетів і громадянського суспільства; чвестицїї в людський капітал і цифрову інфраструктуру. Виявлено відмінності в балансі ролей держави та ринку. Для України окреслено «інтелектуальну перевагу без інституційного підкріплення». Запропоновано поетапну модель нтелектуальної стратегії з пріоритетами: людиноцентричність, інноваційність, синергія секторів, глобальна чтегрованість, сталість. Реалізація інтелектуальної стратегії через розбудову національної інноваційної системи, кластери «університет - бізнес- громада», підвищення фінансування R&D і цифрову трансформацію може привести Україну до економіки знань і забезпечити довгострокову конкурентоспроможність