Ключові слова: Україна, Швейцарія, дипломатичні відносини, українські місії, геополітика, нейтралітет.

У статті розглядаються витоки та розвиток дипломатичних відносин між українськими національними урядами та Швейцарією в період 1917-1921 р. у контексті складної геополітичної ситуації в Європі в кінці та після Першої світової війни й розпаду імперій. Автори аналізують ключові події, що втинули на становлення української дипломатії, зокрема діяльність українських представництв у Берні, Цюріху та Женеві, а також ставлення Швейцарії до української державності. Особливу увагу приділено ролі Швейцарії як нейтральної держави та її місця у міжнародних зусиллях із врегулювання післявоєнного порядку. Висвітлюється значення двосторонніх взаємовідносин у формуванні іміджу України на міжнародній арені тау спробах інтеграції до європейської політичної системи.

Зазначається, що період 1917-1921 рр. був надзвичайно важливим етапом у становленні української державності та формуванні її зовнішньополітичних зв ’язків. У цьому контексті встановлення дипломатичних контактів між Україною та Швейцарією відображало прагнення УНР закріпити своє міжнародне визнання та інтегруватися в європейський політичний простір. Початкові дипломатичні відносини між Україною та Швейцарією в означений період відображають складні процеси міжнародного позиціонування молодої української держави та демонструють, що вже тоді українські політики та дипломати намагалися будувати партнерські відносини з європейськими державами, зважаючи на ширший геополітичний контекст після Першої світової війни