Ключові слова: поезія Максима Рильського, поезія Івана Франка, Олексій Дей, християнська духовність, православна гімнографія, цитата, церковно-слов’янізми

У статті розкриваються деякі особливості зв’язків поезії Максима Рильського та Івана Франка з традиційною канонічною богослужбовою культурою, насамперед православною гімнографією. Доводиться, що гімнографія як носій християнського віровчення та богословської образності була потужним джерелом творчого натхнення поезії митця ХХ ст., незважаючи на ідеологічні заборони.

Жанри й форми гімнографії слугували взірцями творчості в межах канону. Поети застосовували запозичення як лаконічних лексичних зворотів – образів-атрибутів Спасителя, Пресвятої Богородиці, янгольського світу, так і цілих рядків з текстів традиційних молитов, які добре знані в богослужбовій традиції українців. Творче осмислення їх у контексті ідеї авторської поезії здійснювалося в межах устоїв християнського світосприйняття, а форми розвитку були цілком відповідні принципам розвитку за подобою канонічної системи гімнографії.

У студії застосовано такі методи: текстологічного та джерелознавчого аналізу – в атрибуції, осмисленні місця й значення артефактів традиційної християнської культури в авторській поезії М. Рильського та І. Франка; порівняння – у виявленні принципів підходів М. Рильського та І. Франка до християнського першоджерела, що втілилось у їхньому поетичному доробку