Ключові слова: Григорій Ґалаґан, українська культура, українська музика, Ференц Ліст, Сигізмунд Тальберг, Марія Тальоні

У статті вперше аналізується юнацький журнал Григорія Ґалаґана як джерело музикознавства. Постать Григорія Ґалаґана (1819-1888) невід’ємна від історії української музики, освіти й української культури взагалі. Нащадок заможної козацької родини, ліберал із демократичними поглядами, український поміщик, завзятий українофіл, який став тогочасною культурною елітою, меценат і видавець, він не тільки був причетним до скасування кріпосного права, але й продовжував та розвивав родинні культурні традиції, виступав засновником українських науково-освітніх і культурно-музичних проектів, украй важливих на фоні постійного російсько-імперського тиску на український етнос. Журнал (щоденник) писався юним Ґалаґаном у 1836-1841 роках — у період, який охопив навчання в Петербурзькому університеті, короткочасні перебування в дідичному маєтку Сокирин-ці та закордонну подорож по Європі. Оскільки музична освіта вважалася невід ’ємною складовою аристократичного виховання національної еліти, щоденник відображає музичну багатовекторність — від сухих констатацій музичного учбового процесу, переліку музичних подій або імен до майже рецензій на вистави або видатні концерти. Серед останніх можна зазначити балетні спектаклі за участю тодішньої італійської зірки Марії Тальоні, виступи піаністів-віртуозів Jlicma та Тальберга, суперництво й музична «дуель» яких не залишила байдужими сучасників. Цікавими та інформативно насиченими можна вважати музичні нотатки, зроблені під час закордонної подорожі 1841 року. Перебуваючи в Лембергу, Празі, Нюрнбергу, Франкфурті, Мюнхені та інших містечках, Ґалаґан залишив безліч музичних вражень, від церковної літургії до музичного оформлення Октоберфесту в баварській столиці, від гри вуличного оркестру до концерту Ф. Ліста. Важливою частиною журналу є чітка україноцентричність, яка проявляється не тільки в побутовій та філософсько-історичній площинах (чіткерозмежування російське —українське, українська етнічна визначеність), а й у музичній сфері. Палітра етнографічних замальовок охоплює простір від історичних пісень козацького минулого до ліричних солоспівів сучасності, від розважальних народних танців до фортепіанного акомпанементу до українських пісень під час побачень. Перелічені характеристики підкреслюють велику джерельну цінність важливого ego-докумєнта епохи, наративиякого співзвучні сучасності, особливо в контексті російсько-української війни