Ключові слова: самоосвіта, особистість, самоосвітня діяльність

У статті обґрунтовуються психологічні зміст та структура готовності особистості до самоосвітньої діяльності, описуються її атрибутивні ознаки, рівні організації, формовияви та діагностичні показники. Зазначається, що така готовність є підґрунтям та рушієм успішного учіння й розвитку здобувача як в умовах ЗВО, так і поза його просторовими й часовими межами. Воднораз аналізована готовність розглядається як одна з передумов здатності людини до повноцінного функціонування в умовах невизначеності, наголошується на важливості її формування у системі вищої освіти. У результаті конструктивної рефлексії праць українських та зарубіжних вчених із досліджуваної проблематики констатована відсутність довершеного цілісного розуміння сутності психологічної готовності особистості до самоосвітньої діяльності поза форматом її ототожнення із саморозвитком та самостійною навчальною роботою. Зауважується, що наявність цього факту утруднює осягнення її маркерів та створює перешкоди для добору валідного інструментарію її виявлення, без чого будь-які методи, заходи з її розвитку втрачають свою аргументованість. Доведено, що сутнісний горизонт готовності особи до самоосвітньої діяльності становить інтегральне психічне утворення, яке усталено поєднує особистісні риси-якості, здібності, мотивацію, знання, уміння, навички, необхідні для здійснення цієї діяльності, виявляється як налаштованість до самоосвіти і забезпечує ефективність процесу учіння, у результаті чого виникає якісно новий стан особистісної зрілости світоглядного і самореалізаційного характеру. Вперше, спираючись на методологему логіко-канонічної конструкції вчинку (за теорією В.А. Роменця), поіменовано, контурно окреслено суть та здійснено психосоціальне узмістовлення чотирьох компонентів розвиткової готовності особистості до безперервного самоосвітнього зростання, а саме ситуаційно-особистісного, мотиваційно-когнітивного, учинково-дійового і рефлексивно-післядійового. Крім того, в дослідженні висвітлено критерії, формовияви та психодіагностичні ознаки-показники розвиненої готовності людини до діяльності самісного спрямування