Ключові слова: деколонізація, історична пам’ять, вища освіта, політика пам’яті, історична освіта, публічна історія, критичне мислення, російсько-українська війна, ідентичність

У статті проаналізовано процеси деколонізації історичної пам’яті у системі вищої освіти України в умовах сучасних суспільно-політичних трансформацій. Розкрито теоретичні засади політики пам’яті як соціокультурного феномену та окреслено специфіку постколоніального підходу до інтерпретації минулого. Особливу увагу приділено змінам у змісті навчальних курсів, спрямованих на подолання імперських і радянських історіографічних наративів, а також розширенню тематичного поля історичних досліджень. Висвітлено трансформацію освітніх практик, зокрема впровадження критичного мислення, розвиток публічної історії, цифровізацію навчального процесу та міждисциплінарні підходи. Проаналізовано ключові виклики деколонізації, серед яких інституційна інерція, вплив інформаційної війни, недостатня інтеграція у світовий академічний простір та травматичний контекст сучасності. Обґрунтовано, що деколонізація історичної пам’яті виступає важливим чинником формування нової історичної свідомості та національної ідентичності.