Ключові слова: транзитне суспільство, «інституційна пастка», симуляція, гіперреальність, соціальна трансформація, неоінституційність

У статті здійснено соціально-філософський аналіз феномену транзитного суспільства крізь призму неоінституційних теорій та постмодерної концепції Жана Бодрійяра. Особливу увагу приділено осмисленню природи «інституційних пасток» як структур, що відтворюють формальні, поверхневі зміни, підміняючи реальну соціальну трансформацію процесами гіперреального реформування. Показано, що в умовах інституційного ізоморфізму запозичення іншорідних, хоча й ефективних, моделей розвитку не призводить до глибинних змін, а лише відтворює їхню символічну структуру. Доведено, що транзитні суспільства схильні продукувати симулякри, які функціонують як чинники легітимації існуючого порядку та маскують структурні дисфункції під виглядом модернізаційних процесів. У цьому контексті транзит постає як складна динаміка відтворення симулятивних практик, що ускладнює досягнення автентичної трансформації