Ключові слова: вимушена міграції, українські діти, музичні партисипативні практики, надія, уявлення про майбутнє

У статті висвітлено досвід створення партисипативно орієнтованих му-зичних воркшопів для українських дітей в Ірландії як безпечного простору для емоційного самовираження та уявлення про майбутнє в контексті вимушеної міграції. Представлено підхід, застосований у рамках проєкту MUSPACE, де музика постала як ресурс надії та агентності, а імпровізація та спільна творчість дітей сприяли осмисленню травматичних переживань та побудови уявлень про майбутнє. Підкреслено важливість музичних партисипативно орієнтованих практик як простору соціальної взаємодії та прояву агентності дітей, які пережили війну. Зокрема, результати дослідження свідчать, що інтеграція співу, вільного руху та музичної імпровізації емоційно підтримувало українських дітей та задовольняло їхні соціальні та культурні потреби, сприяло формуванню спільного досвіду надії