Ключові слова: філософське оповідання, фольклоризм, народне оповідан-ня, родинна обрядовість, похорон, потопельник, гуцульський колорит

У статті висвітлено історію написання та публікації оповідання, написаного в період значного творчого зламу, коли Іван Франко переглянув попередні мистецькі інтенції і значно поглибив філософський вимір своїх художніх полотен. Проаналізовано оперту на міфологічних уявленнях авторську концепцію знаків долі, впливу Божого провидіння на буття людини та художнє використання фольклорно-етнографічного ресурсу (елементи жанрів легенди, апокрифа, казки, прокляття, звичаїв та обрядів) для індивідуальної наративної моделі з рисами притчевої розповіді. Доведено, що принагідні, але дуже промовисті вкраплення уснословесного матеріалу забезпечили успішне відтворення регіонального повабу, атмосфери традиційного гуцульського життя, на тлі якого розгортається складна життєва драма старого гуцула Миколи Кучеранюка