Ключові слова: комунікативна раціональність | паралогія | соціальна філософія | філософія політики та права

У статті на підставі критичного та компаративного аналізу досліджено методологічний діапазон концептуальної трансформації проекту Просвітництва в контексті провідних підходів сучасної соціальної філософії. З’ясовано, що просвітницька довіра до Розуму як нормативного чинника соціального розвитку трансформується, з одного боку, в кон-цепт комунікативної раціональності, розвинений в поняттєвих межах комунікативної теорії Ю. Габермаса, а з іншого — в концепт системної раціональності в поняттєвих рамках теорії системного аналізу Н. Лумана. Ці універсалістські стратегії порятунку (Ю. Габермас) та вдосконалення (Н.Луман) просвітницького проекту заперечують представники радикального контекстуалізму Ж.-Ф. Льотар та Р. Рорті, протиставляючи їм, відповідно, концепти «паралогії» та «повторного опису словників». Проте поняттєво-категорійна структура комунікативної стратегії уможливлює врахування компле-ментарного потенціалу як теорії систем, так і радикального контекстуалізму. Зокрема, методологічні переваги системного аналізу враховано в комунікативній моделі дво-щаблевої структури сучасних складних суспільств. Що стосується радикального кон-текстуалізму, то його тлумачать як «трансцендентальний комунітаризм»