Ключові слова: мілітарний дискурс, лінгвостилістика, концепт, контекст, асоціат, війни

У статті досліджено дискурс війни крізь призму сакрального, описано його в концептуально-когнітивних та лінгвостилістичних категоріях з урахуванням широкого контекстного оточення, ідіостильової манери й низки екстралінгвальних чинників; випрацювано та обґрунтовано власні інтерпретаційні моделі. Мілітарний дискурс відрефлексовано як «охудожнений документ» людського переживання війни, коли «не мова встановлює рамки, а війна втручається в мовлення». Зроблено узагальнення, що тексти з війни позначені високою сакральною тональністю; біблійні алюзії, ремінісценції, розлогі молитовні фрагменти (канонічні й оказіональні), густе мереживо релігійної лексики, конфесійні лінгвоблоки засвідчують органічність авторського мовомислення у вимірах святого, священного