Ключові слова: поетика, літературний простір, творчі пошуки

Володимир Самійленко більше відомий за хрестоматійними поезіями й гумаресками. Є в його творчій спадщині речі майже незнані сучасним читачам. Поет, перебуваючи в Галичині, написав філософську поему в п'яти частинах "Гея", перша-третя пісні якої друкувалися в "Літературному науковому віснику" (1922), четверта-п'ята, що поет передав П. Богуцькому для публікації в альманасі, так і не побачили світ і на сьогодні втрачені. Зберігся текст "Смерть повстанців", очевидно, фрагмент четвертої частини. У поемі, написаній октавами (abababcc). показано історію марсіанина від перших його вражень перебування на Землі, починаючи з астрономічної лабораторії, що щокувало його абсурдом, московсько-більшовицькою окупацією України, перетвореною на руїну в ім'я шовінистично-пролетарських "ідеалів", які виявилися наскрізь здирницькими і ксенофобськими. Автор започаткував новий в українській ліриці фантастичний жанр антиутопії