Ключові слова: поетика, літературний простір, творчі пошуки

Євген Маланюк - українській поет. Він ніколи не поєднував мистецтва з політикою, уважав мову мистецтва - мову Піфії, не завжди зрозумілою невтаємниченим у секрети художнього мислення, шукав нові опосередковані зв'язки між поезією і дійсністю. Його ars poetica поділяли й інші представники "Празької школи". Є. Маланюк, кривавих шляхів апостол", замислювався не тільки над об'єктивними причинами поразки національно-визвольних змагань, а й суб'єктивними, зокрема вбачав їх у хворобливому малоросіянстві, у фемінній вдачі українства. Його історіософська лірика, сповнена пафосом "філософії чину", засвідчувала авторське вміння дивитися правді у вічі, розкривати її неприкрашеною у власній ліриці